кунича
КУНИЧА́, а́ти, с.
Маля куниці.
Під час годівлі куничат самки настільки хижі, що нападають навіть на зайців (з наук.-попул. літ.);
Куничата швидко звикають до рук людини і стають надзвичайно ласкавими і поступливими (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me