кунячий
КУ́НЯЧИЙ, а, е, розм.
Те саме, що куни́цевий 1.
Куняча шапочка на голові та багатий, коралами прикрашений ніж у піхвах, .. доповнювали одяг (Юліан Опільський);
– Добре, пане. Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (З. Тулуб);
Осмогруд пішов до свого заширмленого [прикритого ширмою] ложа й випростався на кунячому покривалі в чоботях (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кунячий — ку́нячий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- кунячий — -а, -е, розм. Те саме, що куницевий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кунячий — КУ́НЯЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що куни́цевий 1. — Добре, пане. Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (Тулуб, Людолови, 1,1957, 282). Словник української мови в 11 томах