кунячий

КУ́НЯЧИЙ, а, е, розм.

Те саме, що куни́цевий 1.

Куняча шапочка на голові та багатий, коралами прикрашений ніж у піхвах, .. доповнювали одяг (Юліан Опільський);

– Добре, пане. Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (З. Тулуб);

Осмогруд пішов до свого заширмленого [прикритого ширмою] ложа й випростався на кунячому покривалі в чоботях (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунячий — ку́нячий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кунячий — -а, -е, розм. Те саме, що куницевий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кунячий — КУ́НЯЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що куни́цевий 1. — Добре, пане. Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (Тулуб, Людолови, 1,1957, 282). Словник української мови в 11 томах