1. Словник української мови у 20 томах

купе

КУПЕ́, невідм., с.

1. Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальних місця.

Ми поспускали стори [штори] в купе і їхали мовчки (І. Франко);

Вагони просторі, купе широкі – в першому класі на дві і на чотири особи (Л. Дмитерко);

У кожному купе сиділи якісь неприємні пасажири, кожному з яких чогось баглося до Мюнхена (Ю. Андрухович);

Заходжу у вагон, кладу в купе речі (А. Дністровий).

2. Тип кузова легкового автомобіля з двома дверима та двома чи чотирма сидіннями.

Купе – спортивніший варіант кузова седан (з газ.);

Нова версія компактного спортивного купе відрізняється елегантним профілем, футуристичним динамічним стилем та вишуканим дизайном (з мови реклами).

3. розм. Те саме, що ша́фа-купе́.

Дизайнери протягом дня зроблять заміри, накреслять дизайн-проект та прорахують вартість купе (із журн.);

У сучасних корпусних меблях купе поступово витісняють звичні для нас розстібні шафи (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купе — купе́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. купе — Купе́, ж.р. Купе, відділення у пасажирському вагоні. Отже, насамперед опис їзди. Все йшло програмово. На Вільзонові ми відразу, коли приїхали, сіли й найшли ще порожній купе (Арт., 29.VI.1933) // порівн. нім. das Abteil — 1) купе, 2) відділ; див. іще переділ. Українська літературна мова на Буковині
  3. купе — у. переділ, переділка. Словник синонімів Караванського
  4. купе — невідм., с. 1》 Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальні місця. 2》 Різновид кузова легкового автомобіля з двома дверцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. купе — купе́ (франц. coupe, букв. – розділений) відокремлене відділення у вагоні на 2 або 4 спальні місця. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. купе — 1. критий кузов легкового автомобіля, 2-4-місний, 2-дверний, з нахиленим назад дахом; 2. 2-місна карета (також звана берлин-к.), популярна у XIX ст.; 3. відокремлене відділення на 2-4 особи у вагоні поїзда. Універсальний словник-енциклопедія
  7. купе — Купе́ (фр.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. купе — КУПЕ́, невідм., с. Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальних місця. Ми поспускали стори [штори] в купе і їхали мовчки (Фр., III, 1950, 215); Вагони просторі, купе широкі — в першому класі на дві і на чотири особи (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 78). Словник української мови в 11 томах