купований

КУПО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до купува́ти.

Чого не докушало [доїло] їх високоблагородіє .. і що куповане на п'ятницю, усе зосталось голові (І. Нечуй-Левицький);

Сам [Славко] купував ті пачки [тютюну], що виходили йому на звиш купованих матір'ю (Л. Мартович);

В числі купованих речей були й сірники, по кілька коробочок (І. Багряний).

2. у знач. прикм. Вироблений на підприємстві, не з власного господарства, чужий.

– Твої коні? – Вже-ж не чиї більш, мої. – Куповані? – Солову купив, а чалий питомий (О. Кониський);

Новина в нашій віллі та, що купили недавно корову і маємо своє молоко.., бо тут куповане молоко таки поганеньке (Леся Українка);

– А тютюн маєте купований? – В мене на городі росте (В. Стефаник);

Одні [румуни], в чорних сукняних безрукавках, виглядали ще сяк-так, а інші, у купованих піджаках, були облатані, як старці (Ірина Вільде);

– Може ж, ти хоч слово промовиш, – починає гніватись Гервасій, – чи воно в тебе куповане? (М. Стельмах).

(1) Не купо́ваний – за який не плачено грошей; власний.

– Скажи їм ще, що чоловіки в них не куповані. Хочуть, живуть з ними, а не хочуть – живуть із ким хочуть (Д. Бузько);

– І ти оце усі закутки оббігала? – А чого ж, ноги не куповані (М. Стельмах);

Після пильних підрахунків, помирилися всі на тому, щоб іти пішки: – Підошви свої, не куповані! (О. Гончар).