куп'я
КУ́П'Я́, я́, с.
Збірн. до ку́пина́.
Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп'ї (І. Нечуй-Левицький);
Коли він пасся часом у болоті, ноги в нього заклякали і він падав, між куп'ям у багно і мусив там лежати до ранку, бо коні ж не просять допомоги (О. Довженко);
Довгоноса чапля вартувала між куп'ям (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куп'я — ку́п'я́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- куп'я — -я, с. Збірн. до купина I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куп'я — Куп'я́, -я́ с. = купина. Заріс той шлях куп'ям та болотом. КС. 1882. IV. 169. Не мучте (пропасниці) бідних християн, трясіть куп'ями, очеретами і болотами. Чуб. І. 120. Єдин каже: ій богу бачив — не тільки що воду тягла (веселка), але й куп'я перла у хмару. Дещо. Словник української мови Грінченка