курдюк

КУРДЮ́К, а́, ч.

Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець.

От це повновісне зерно, а то така паскудна полова, що й худобі курдюк наб'є (М. Стельмах);

* Образно. – Якщо не зачерствів, Інко, якщо душа не перетворилась у курдюк овечий, то це більша заслуга знаєш чия? (О. Гончар);

* У порівн. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Григорій Тютюнник);

// Уживається як лайливе слово.

– Ти куди прешся, баранячий курдюк? – закричав він та накинувся на Тимка (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курдюк — курдю́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. курдюк — -а, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курдюк — Кульмич Словник чужослів Павло Штепа
  4. курдюк — А, ч. Великий живіт. Я завжди гадаю: а як займаються сексом чуваки з отаким курдюком? Словник сучасного українського сленгу
  5. курдюк — (-а) ч.; мол. Великий живіт. ПСУМС, 7. Словник жарґонної лексики української мови
  6. курдюк — КУРДЮ́К, а́, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. *У порівн. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Тют., Вир. 1964, 483); // Уживається як лайливе слово. — Ти куди прешся, баранячий курдюк? — закричав він та накинувся на Тимка (Тют., Вир, 1964, 364). Словник української мови в 11 томах
  7. курдюк — Курдюк, -ка м. Болѣзнь языка у скотины. Кіевск. у. и Подольс. г. Словник української мови Грінченка