1. Словник української мови у 20 томах

куркуленко

КУРКУЛЕ́НКО, а, ч., розм.

Син куркуля.

Вона ж певна була, що досить віддати дочку за куркуленка, щоб стати господинею... (О. Кундзич);

Куркуленки й привели мені Станіслава, злі, ладні вбити його в оточеному вартою дворищі (Іван Ле);

– Я тобі дерев'яні шаблі робив, а ти промінював їх у куркуленків за сало та гречані оладки (Григорій Тютюнник);

На хуру саме виліз куркуленко Матвій Тур, вклонився громаді, перехрестився (Ю. Щербак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куркуленко — куркуле́нко іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. куркуленко — див. багатий Словник синонімів Вусика
  3. куркуленко — -а, ч. Син куркуля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куркуленко — КУРКУЛЕ́НКО, а, ч., розм. Син куркуля. [Олена:] Товариші! Геть пластунів буржуазії, поповичів, куркуленків, ворогів пролетарської науки! (Мик., І, 1957, 173); — За тридцять п’ять років революції ми перевиховали князів та графів, не те що якихось куркуленків (Добр., Тече річка.., 1961, 201). Словник української мови в 11 томах