1. Словник української мови у 20 томах

курно

КУ́РНО.

присл. З курявою, курячи.

Курилася дороженька [доріженька], Курилася курно (П. Чубинський);

Гнали череду, було курно (С. Васильченко);

Ой, дарма шляхи курили курно (І. Муратов);

Стояла Марія, як колись давно, при дорозі, що курно в'ється з Бахчисарая до Ак-мечеті (Р. Іваничук);

// у знач. пред. Здіймаючи куряву.

Ішли люди попід тинами вулицею курно (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курно — ку́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. курно — присудк. сл. Роблячи багато куряви. Куритися (курити) курно — здіймати велику куряву, огортатися нею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курно — КУ́РНО, присудк. сл. Роблячи багато куряви. Ішли люди попід тинами вулицею курно (Головко, І, 1957, 217). ◊ Кури́тися (кури́ти) ку́рно — здіймати велику куряву, огортатися нею. Курилася дороженька [доріженька], Курилася курно (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  4. курно — Ку́рно нар. Дымно; пыльно. Курилася доріженька, курилася курно. Чуб. V. 164. Словник української мови Грінченка