курносий
КУРНО́СИЙ, а, е, розм.
Те саме, що кирпа́тий.
На щоці [у Солохи] огник; зубів недолік, горбатенька, курноса (Г. Квітка-Основ'яненко);
І стара, курноса, мов сова, Вовчиха почала повертати Христю на всі боки (Панас Мирний);
Вечерю подала хазяйська дочка. Се було те ай!, сполохане вранці, молоденьке, біляве, з ніжною лінією тіла, курносе і синьооке (М. Коцюбинський);
Він був курносий, до того ж його коротенький, задраний угору ніс був червоний і потрісканий (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курносий — курно́сий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- курносий — Кирпатий, кирпа, кирпань Словник чужослів Павло Штепа
- курносий — КУРНО́СИЙ, а, е, рідко. Те саме, що кирпа́тий. На щоці [у Солохи] огник; зубів недолік, горбатенька, курноса (Кв.-Осн., II, 1956, 212); Він був курносий, до того ж його коротенький, задраний угору ніс був червоний і потрісканий (Мик., II, 1957, 560). Словник української мови в 11 томах