1. Словник української мови у 20 томах

курортник

КУРО́РТНИК, а, ч.

Людина, що відпочиває, лікується та оздоровлюється на курорті.

Стояв серпень, купальний та виноградний сезон, і місто було набите курортниками (Ю. Смолич);

Видно було, що він уже не відчував спеки, йому було приємно у воді так само, як і усім курортникам, що прибули сюди за тисячі кілометрів (В. Бичко);

Якщо хто відкушує курортникам блешні під водою, то це, звісно, “Оксанич” (О. Гончар);

Усім тут одна турбота: влітку копійку з курортників вицідити, узимку до наступного сезону облуплені квартири підготувати (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курортник — куро́ртник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. курортник — -а, ч. Людина, що лікується та відпочиває на курорті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курортник — Літник, (вона) літничка Словник чужослів Павло Штепа
  4. курортник — ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК (той, хто відпочиває), ВІДПОЧИВА́ЮЧИЙ розм.; КУРО́РТНИК (а також лікується). Численні відпочивальники з усіх куточків країни.. добре знають пансіонат "Київ" (у Ялті) (з газети); Золотий пісок, .. Словник синонімів української мови
  5. курортник — КУРО́РТНИК, а, ч. Людина, що лікується та відпочиває на курорті. Стояв серпень, купальний та виноградний сезон, і місто було набите курортниками (Смолич, VI, 1959, 11). Словник української мови в 11 томах