1. Словник української мови у 20 томах

курчатко

КУРЧА́ТКО, а, с.

Зменш.-пестл. до курча́.

Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (П. Гулак-Артемовський);

Петрусь .. почав ловити курчатко, щоб подержати його в теплих долонях (О. Донченко);

Курчатко відтоді саменьке дибцяло по кухні й гасало за ногами кожного, хто туди заходив (І. Андрусяк);

* У порівн. Бачив [Лазар] .. всю її постать, малу, м'якеньку, наче курчатко з жовтим пушком (М. Коцюбинський);

На руках жінка тримала біленьке, пухнасте, мов курчатко, немовля (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курчатко — курча́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. курчатко — -а, с. Зменш.-пестл. до курча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курчатко — Курча́тко, -тка, -кові; -ча́тка, -ча́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. курчатко — КУРЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до курча́. Гребе квочка на сміттячку. Курчаток скликає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); Петрусь.. почав ловити курчатко, щоб подержати його в теплих долонях (Донч., VI, 1957, 132); *У порівн. Бачив [Лазар].. Словник української мови в 11 томах
  5. курчатко — Курча, -чати с. 1) Цыпленокъ. 3 курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28. В запалі налетів на Мага, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. ходить, як курчата погубив. Имѣетъ растерянный видъ. 2) мн. курчата. Словник української мови Грінченка