куріпка

КУРІ́ПКА, и, ж.

1. Наземний птах ряду куроподібних; заселяє поля і степи Європи та Західної Азії.

Куріпки несподіваним шумом сотень своїх крил примушували коня кидатись убік (А. Кащенко);

Знялася зграя куріпок. Чудові маленькі курочки. Пролетівши трохи, вони сіли в бур'яні (О. Копиленко);

У лісах, гущавах і пролісках жили дрофи, тетереви, куріпки, фазани (Д. Білий);

* У порівн. Бабуся, кругленька та кріпка, дюбає на ніженьках, наче та куріпка (П. Тичина);

Якщо татари нападуть зимою, то по наших слідах у снігу швидко знайдуть нас і переловлять, мов куріпок (В. Малик);

// М'ясо цих видів птахів як їжа.

Терпеливо, мов дитині, заходився [полісовщик] пояснювати, як треба пряжити куріпку в сметані, бо ж батюшка чоловік делікатний і не гоже йому пекти птицю в землі (М. Стельмах);

Дивиться, собача душа, відгодований на зайцях та на куріпках (М. Вінграновський).

2. перен. Про полохливу, невпевнену, слабку людину.

Ми повинні стати сторожовими псами! Лютими і відважними. Досі ж ми були декоративними куріпками (Ю. Винничук);

// Про жінку.

Павло насмішкуватими очима спостерігав за дідом, а той у свою чергу дивувався, як це ставний молодик може триматися за спідницю своєї куріпки (М. Циба);

Олена .. відскочила в куток під захист образів. – До Бога поближче? – захрипів ротмістр. – Ге-ге! Ти і за пазухою в Бога від мене не заховаєшся, куріпко! (В. Чемерис).