кусання
КУСА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. куса́ти.
Думок ніяких, безмежне знесилля й тупість та біль од кусання й ударів об край канапи лобом (В. Винниченко);
Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (В. Еллан-Блакитний);
Льоля бачила, що Лялині кусання, Лялине ворогування було наскрізь театральним (Олекса Ізарський);
– Розшматуйте ж тепер моє тіло, Члени злочинні мої пожеріте жорстоким кусанням (М. Зеров, пер. з тв. Овідія);
Це було жадібне й відчайдушне борсання і трохи кусання, розгрібання тяжкого намоклого одягу в надії прорватися до тепла, до шкіри (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кусання — куса́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кусання — -я, с. Дія за знач. кусати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кусання — КУСА́ННЯ, я, с. Дія за знач. куса́ти. Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (Еллан, II, 1958, 223). Словник української мови в 11 томах