1. Словник української мови у 20 томах

кусонути

КУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Підсил. до кусну́ти.

Артем мовчав. Він .. кусонув хліба наскільки рота хватило (А. Головко);

* Образно. – Іваненко, що з тобою? – В плече кусонула [куля], – обізвався червоноармієць, що, люто відстрілюючись, лежав у борозенці (М. Стельмах);

“Мабуть, нічого особливого”, – подумав він, і щось боляче, тупо кусонуло його за серце (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кусонути — кусону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кусонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до куснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кусонути — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. кусонути — КУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до кусну́ти. Артем мовчав. Він.. кусонув хліба наскільки рота хватило (Головко, II, 1957, 250); *Образно. — Іваненко, що з тобою?... Словник української мови в 11 томах