кутати

КУ́ТАТИ, аю, аєш, недок., кого, що.

1. Старанно загортати, одягати в що-небудь тепле.

Я садовлю її в сани, наче пакую дороге скло, кутаю ноги (М. Коцюбинський);

Знайомий стукіт у двері. – Ввійдіть, – гукає вчителька, щільно кутаючи плечі в пухову хустку (О. Донченко);

Чоловік кутав її плечі сірячком (В. Дрозд);

Баба мерзла, і одним із завдань мого догляду за нею було постійно кутати її в теплі хустини і кожухи (Любко Дереш);

// Надто тепло одягати.

Батько й мати цілий день на роботі, бабця теж, а глуха тітка тільки те й робить, що заставляє їсти та кутає його немилосердно і тягне на вулицю (В. Кучер);

Плечі покриті сірою пуховою хустиною – здоров'я в неї слабеньке, мати її завжди кутала (М. Руденко);

* Образно. Гасне день, злітає вечір, Вечір озеро цілує, Кута землю в темні шати І тумани розстила (О. Олесь);

Насувалася ніч. Вона кутала далеке місто й бадьорила нас новими надіями (Г. Епік);

// перен. Щільно, густо вкривати (туманом, імлою і т. ін).

Туман кутав очерети й річку, ледве її було знати (М. Грушевський);

Все кутав туман (І. Нехода);

Все густіше кутають небо хмари (з газ.);

* Образно. А можливо зимові сніги їх кутають і гріють (В. Багірова).

2. діал. Доглядати, піклуватися (найчастіше про свійських тварин, господарство).

В той же момент чує [Олекса], що вже не міг би так мирно осісти, маржинку кутати (Г. Хоткевич);

Як Михайло піде до рекрутів, і він побачить, що нема кому все кутати, він поправиться (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

кутати

Значення в інших словниках