кутатися

КУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле.

Все тіло безжурно, сміхотливо кутається в шубку (В. Винниченко);

Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (І. Кочерга);

Там офіцери кутаються в ковдри граційними, аристократичними жестами, як колись їхні предки – римські патриції – куталися в тоги (І. Багряний);

– Гляньте, уже й сніг пролітає, – сказала [Ясногорська] замислено, кутаючись у плащ-палатку (О. Гончар);

– Дивина! Чудо! – шепотів хворий, кутаючись у квітчастий плед (О. Бердник);

П'ю чорний чай iз вермутом зеленим i кутаюсь в старий червоний шарф (І. Жиленко);

* Образно. Потепліло, закапало з дерев, і з імли виглянув жовтий диск сонця, кутаючись у бліде хутро (М. Стельмах);

// Тепло одягатися.

Все тіло безжурно, сміхотливо кутається в шубку (В. Винниченко);

Осінь була на диво тепла, Марія кутатись не любила, зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (М. Руденко);

// перен. Щільно, густо вкриватися (туманом, імлою і т. ін.).

На сході лягали вже рожеві пасма, а Дніпро кутався в густий туман (Г. Епік);

Туманом кутається брід (М. Стельмах);

Вздовж дороги тітки торгували кавунами, кутавсь у синьому димку манґал, грузин-шашличник нанизував м'ясо на шампури, вугілля спалахувало від капок розсолу (Є. Пашковський).