кутатися
КУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле.
Школярик міцно тре руки, перебирає ногами,— холодно! Та нема часу кутатись: он, здається, вже рідне село! (Л. Укр., III, 1952, 473);
Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (Коч., II, 1956, 352);
— Гляньте, уже й сніг пролітає,— сказала [Ясногорська] замислено, кутаючись у плащ-палатку (Гончар, III, 1959, 217);
// Тепло одягатися.
Осінь була на диво тепла, Марія кутатись не любила, зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (Руд., Остання шабля, 1959, 534);
*Образно. Потепліло, закапало з дерев, і з імли виглянув жовтий диск сонця, кутаючись у бліде хутро (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 735);
// перен. Щільно, густо вкриватися (туманом, імлою тощо).
На сході лягали вже рожеві пасма, а Дніпро кутався в густий туман (Епік, Тв., 1958, 372).
Значення в інших словниках
- кутатися — ку́татися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кутатися — -аюся, -аєшся, недок. Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле. || Тепло одягатися. || перен. Щільно, густо вкриватися (туманом, імлою тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кутатися — КУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле. Все тіло безжурно, сміхотливо кутається в шубку (В. Винниченко); Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (І. Словник української мови у 20 томах
- кутатися — Кутатися, -таюся, -єшся гл. 1) Кутаться. 2) Заниматься; хлопотать съ работой. Челядь кутаєся — займаєся, літом і зімою то у хаті, де варити їсти... пряде, тче, красить вовну, шиє, вишиває, пере шмате, то по за хатою, де доїть вівці та корови, ходить коло свиней, обходити городовину... Шух. І. 145. Словник української мови Грінченка