кухарювати
КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.
Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою.
Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (О. Ільченко);
Дружині Левка Івановича, яка кухарює на котлопункті, батько Лінин сподобався своєю розсудливістю (О. Гончар);
Одарка – вона й досі кухарює – уклін вам шле окремо. (Б. Левін).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кухарювати — кухарюва́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- кухарювати — Кухарити, куховарити, кашоварити, ок. кулінарити. Словник синонімів Караванського
- кухарювати — -юю, -юєш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кухарювати — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- кухарювати — Кухарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кухарювати — КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
- кухарювати — Кухарювати, -рюю, -єш гл. Быть поваромъ. Словник української мови Грінченка