1. Словник української мови у 20 томах

куховарчин

КУХОВА́РЧИН, а, е.

Прикм. до кухова́рка.

– Тебе наймали у горниці, – до печі й не становись; то, мов, куховарчине діло (Панас Мирний);

Вона не лаяла куховарки, навіть не вмикувалась в куховарчині справи, (Панас Мирний);

Він .. попрямував до кухні, зачувши звідти куховарчин сміх (О. Гончар);

// Належний куховарці.

Петрик – се син куховарчин, що бавиться часом iз паничем (М. Коцюбинський);

Пальці встромили голку прямо в куховарчин черевик – на ньому тріснула шкіра, і дірку треба було зашити (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куховарчин — кухова́рчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. куховарчин — -а, -е. Прикм. до куховарка. || Належний куховарці. Куховарчин фартух. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куховарчин — Кухова́рчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. куховарчин — КУХОВА́РЧИН, а, е. Прикм. до кухова́рка. — Тебе наймали у горниці,— до печі й не становись; то, мов, куховарчине діло (Мирний, III, 1954, 234); Він.. попрямував до кухні, зачувши звідти куховарчин сміх (Гончар, Таврія, 1952, 309); // Належний куховарці. Куховарчин фартух. Словник української мови в 11 томах