1. Словник української мови у 20 томах

куцан

КУЦА́Н, а́, ч., розм.

1. Низькоросла людина.

Я прошу у всіх вас вибачення за мою гарячкуватість, а найбільше – у цього куцана, безневинний він чоловік (В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона).

2. Те саме, що куци́на.

Новий куцан, з сивого сукна домашнього виробу, щільно обтягнув широкі Матвієві барки (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куцан — куца́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. куцан — див. низький; чорт Словник синонімів Вусика
  3. куцан — -а, ч., розм. Низькоросла людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куцан — КОРОТУ́Н розм. (низькоросла людина), КУЦА́Н розм., КУЦА́К розм., НЕДО́РО́СТОК розм., КУРДУ́ПЕЛЬ фам., КОТИГОРО́ШОК жарт. Навіть вуст не встиг розтулити Пилип, як Артем уже здогадався.., що за новину приніс до Змієвого валу оцей круглоголовий коротун (І. Словник синонімів української мови
  5. куцан — КУЦА́Н, а́, ч., розм. Низькоросла людина. Словник української мови в 11 томах
  6. куцан — Куцан, -на м. = куцак. Чоловік ставив свічечки в церкві, а дійшовши до св. Михайла приліпив йому одну, а куцанові другу. — Не ліпи, — кажуть, — там! — Мені наказував батько — і того, мов, не гніви, і того не дражни. Ном. стр. 287. Словник української мови Грінченка