кучанин
КУЧА́НИН, а, ч., рідко.
Сусід (по кутку на селі).
Я підвів голову. Це був мій товариш – кучанин Івась (Б. Грінченко);
– Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната... Зберіться, кучани, та побалакаєм (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кучанин — куча́нин іменник чоловічого роду, істота сусід по кутку на селі рідко Орфографічний словник української мови
- кучанин — -а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучанин — КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Я підвів голову. Це був мій товариш-кучанин Івась (Гр., І, 1963, 292); — Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната… Зберіться, кучани, та побалакаєм (Мик., II, 1957, 7). Словник української мови в 11 томах
- кучанин — Кучанин, -на м. Житель кутка́ 2. Кучане — ті сусіде, що на одному кутку живуть. Конст. у. Словник української мови Грінченка