1. Словник української мови в 11 томах

кучанин

КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі).

Я підвів голову. Це був мій товариш-кучанин Івась (Гр., І, 1963, 292);

— Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната… Зберіться, кучани, та побалакаєм (Мик., II, 1957, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучанин — куча́нин іменник чоловічого роду, істота сусід по кутку на селі рідко Орфографічний словник української мови
  2. кучанин — -а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кучанин — КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Я підвів голову. Це був мій товариш – кучанин Івась (Б. Грінченко); – Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната... Зберіться, кучани, та побалакаєм (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. кучанин — Кучанин, -на м. Житель кутка́ 2. Кучане — ті сусіде, що на одному кутку живуть. Конст. у. Словник української мови Грінченка