кучер
КУ́ЧЕР¹, а, ч., розм. Те саме, що візни́к 1.
Він прямо поступив у двір, і новий пан зробив його кучером (Мирний, І, 1954, 300);
Геннадій провів гостя в будинок і наказав кучерові готувати тарантас (Кочура, Зол. грамота, 1960, 246);
Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Тют., Вир, 1964, 32).
КУ́ЧЕР² див. ку́чері.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кучер — Ку́чер прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- кучер — Візник, фірман, хурман, машталір, погонич, поганяйло; В-Й їздовий; (балагули) з. балагула. Словник синонімів Караванського
- кучер — див. візник; волосся Словник синонімів Вусика
- кучер — I -а, ч., розм. Те саме, що візник 1). II див. кучері. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучер — 1. погонич, візник, машталір див. фірман, фурман 2. це волосся Словник чужослів Павло Штепа
- кучер — КУ́ЧЕР¹, а, ч., розм. Те саме, що візни́к 1. Він прямо поступив у двір, і новий пан зробив його кучером (Панас Мирний); Сержант сів зліва, міліціонер справа, другий міліціонер – за кучера, а валізку Андрієву поклали посередині (І. Словник української мови у 20 томах
- кучер — Ку́чер, -ра; -чері́, -рі́в (фурман) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кучер — Кучер, -ра и кучеръ, -ря м. Кучеръ. Харьк. г. Г. Барв. 470. Словник української мови Грінченка