кяфір
КЯФІ́Р, а, ч.
З погляду ісламу – невірний, той, що не вірує в існування або єдність Бога.
Товмач махнув рукою: ті гроші – все одно, що в зубах у шайтана. Та й, мабуть, бреше клятий кяфір (Ю. Мушкетик);
– Звідки тільки цей кяфір, що видавав себе за його дідуся, міг усе це знати? (Любко Дереш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me