кікбоксинг
КІКБО́КСИНГ, у, ч.
Різновид боксу, в якому дозволені удари по корпусу противника не тільки руками, але й ногами.
Кікбоксинг зародився в США (з наук.-попул. літ.);
Кікбоксинг здобув популярність у світі, зокрема завдяки кіно (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кікбоксинг — кікбо́ксинг іменник чоловічого роду вид спорту Орфографічний словник української мови
- кікбоксинг — [к'іґбоксиенг] -гу, м. (на) -гу Орфоепічний словник української мови
- кікбоксинг — -у, ч. Вид спорту, що поєднує техніку та правила боксу з прийомами східних єдиноборств. Великий тлумачний словник сучасної мови