кінечний

КІНЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який має межу; не безконечний.

Але камінь прямолінійний, як нудьга походів, він кінечний, в ньому не відчувається простір, який наповнює душу людини відчуттям безконечності й вічності (П. Загребельний).

2. Те саме, що кінце́вий.

Андрій .. ловить себе на тім, хотів би, щоби кінечний пункт його мандрів був уже на цім поверсі... (І. Багряний);

У юридичній практиці існують поняття “відповідальність без вини” та “відповідальність за кінечний продукт” (з мови документів).