кінець

КІНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч.

1. Крайній пункт, межа протяглості предмета, площини і т. ін., а також те, що прилягає до такого пункту, межі; протилежне початок.

В кінці села, коло самої Роставиці, стояла хата старого Петра Джері (І. Нечуй-Левицький);

Він просить у Хаєцького ножа, щоб зачищати кінці кабеля (О. Гончар);

Бумблякевич поїхав на другий кінець міста (Ю. Винничук);

// Остання, завершальна частина якогось твору, книжки і т. ін.

Дуже жалкую я, що не маю кінця Вашої книжки “В поті чола” (М. Коцюбинський);

А тепер – давайте вбрання штукаря, гасіть електрику в театрі: кінець роману буде! (Д. Бузько);

Кінець твору глибоко символічний: маленька татарка стає сестричкою українському хлопчикові... (К. Гриб).

2. Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний із цим моментом.

Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року (Біблія. Пер. І. Огієнка);

В кінці літа Тасю одвезено до школи (М. Коцюбинський);

Кінець дня минув у напруженій роботі (М. Трублаїні);

// Завершення, закінчення чого-небудь.

Кінець діло хвалить (прислів'я).

3. перен., розм. Смерть, загибель.

– Тож він завтра із другою Піде під вінець... А я собі під водою Знайду вже кінець! (Леся Українка);

Зворушення, прощання і подорож прискорили його кінець (О. Кобилянська);

// невідм., у знач. пред. Не щастить кому-небудь; хтось незабаром загине.

Насувався голод. Ситуація погіршувалася з кожним місяцем, і все вказувало на те, що це вже кінець (В. Чемерис);

– Мусимо щось робити. На станції майно двох наших корпусів. Треба його рятувати, інакше всьому кінець (В. Шкляр).

4. мор. Мотузка, канат для причалювання суден.

На кормі стояв з приготовленим кінцем сам боцман (Д. Ткач).

Боро́тися до кінця́ див. боро́тися;

Добіга́ти / добі́гти [до] кінця́ див. добіга́ти;

Зроби́ти кіне́ць див. зроби́ти;

(1) Лета́льний (фата́льний) кіне́ць – смерть.

Я боюся твого ока, твоїх уст, твого лиця, як страшного суду свого, як фатального кінця (І. Франко);

Він уже готувався до фатального кінця, але й тут доля змилостивилася над ним (О. Бердник);

– А я хотів сказати, – Олександр Кіндратович витер хустинкою чисто поголену голову, сховав її до кишені, – хотів сказати – летальний кінець операції був невідворотний (Ю. Мушкетик);

Приво́дити / привести́ до кінця́ див. приво́дити.

○ (2) Без кінця́, з дієсл., у знач. присл.:

а) весь час, безперервно.

Курив [Яшко] без кінця (А. Головко);

Шляхом перекопським без кінця рухаються червоні війська – ті сюди, ті туди (О. Гончар);

б) постійно.

Пишуть хлопці і дівчата, Просять досвід передати, Хвалять жінку без кінця (С. Олійник);

Скіфи не зможуть утікати без кінця, бо далі на схід з півночі на південь тече широченна й глибочезна, місцями порожиста річка Бористен [Борисфен] (І. Білик);

(3) Без кінця́ і [без] кра́ю <�Без кінця́-кра́ю>, з дієсл., у знач. присл.:

а) безмежно, безконечно.

Дівчина була як у гарячці. П'яти її немов прикипали до землі; серце кололо, в голові була одна думка, одне бажання, щоб ця дорога розтяглася без кінця-краю... (М. Коцюбинський);

По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці (П. Панч);

б) дуже довго.

Йому здавалося, що їхатимуть цілу вічність без кінця і краю (Олесь Досвітній);

І далі бредеш без кінця і краю (Люко Дашвар);

в) дуже багато.

А в небі летіли гуси з далекого краю.., а нижче летіли і крутились чорногузи, качки і багато різного дрібного птаства без кінця й краю (О. Довженко);

Синь – без кінця і краю і вабить, і зове (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете);

(4) До кінця́, з дієсл., у знач. присл. – зовсім, повністю.

Щоб вас [В. М. Гнатюка] до кінця розсердити, то попрохаю ще вислати 1 пр. “Кобзаря” Шевченка (М. Коцюбинський);

(5) З рі́зних (усі́х) кінці́в, у знач. присл. – звідусіль.

Дзвін загудів. По дворі почали мигтіти ченці молоді, як мухи, зо всіх кінців (Марко Вовчок);

Гришка гасав по перону, і його голосок лунав з різних кінців (Б. Антоненко-Давидович);

(6) Кіне́ць кінце́м, у знач. присл. – після всього, нарешті, зрештою.

Після неминучих в таких випадках [вагань] кінець кінцем розсідаються [учасники вечора] (О. Гончар);

(7) На (у) всі (рі́зні) кінці́, з дієсл., у знач. присл. – скрізь, усюди, в кожному напрямку.

У нас зійшло вже сонце, його вогні ми шлем на всі кінці... (В. Сосюра);

Вершники на момент круто збили коней і потім з .. криком кинулись у різні кінці (П. Панч);

В повіті вже, видно, щось прочули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (О. Гончар);

(8) Під кіне́ць:

а) (у знач. присл.) коли що-небудь закінчується; наприкінці.

І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Листопад у нас був холодний і сніжний, а під кінець року запахло листопадом, мрякою (Олекса Ізарський);

б) (у знач. прийм., з род. в.) уживається на позначення процесу, дії, на останньому етапі яких щось відбувається.

Так пройшло кілька репетицій і під кінець їх Настя робила часом більше помилок, ніж впочатку [на початку] (Леся Українка);

Він під час всієї розмови мовчав (лише раз був подав репліку), набрякав злістю, супився й під кінець був червоний, як буряк (І. Багряний).

△ Віддава́ти / відда́ти кінці́ див. віддава́ти.

◇ Без поча́тку й кінця́ див. поча́ток¹;

Ви́вести (знайти́, віднайти́) кінці́ (рідше кіне́ць) див. виво́дити¹;

Від (з) поча́тку до кінця́ див. поча́ток¹;

(9) В оби́два кінці́ – туди й назад.

– Скільки ж це буде верстов? – запитав Григорія наш дід Семен.. – А хто їх там лічив, – стримано відповів мандрівник.. – Кажуть, двадцять тисяч в обидва кінці? (О. Довженко);

Треба дуже далеко ходити. Верстов десять, а то й більше в обидва кінці буде (У. Самчук);

(10) В усі́х кінця́х чого і без дод. – всюди, у кожному місці.

В усіх кінцях палахкотіли пожежі (В. Малик);

В усі часи й епохи в усіх народів в усіх кінцях землі немовлята кричали й кричать однаково (В. Нестайко);

Довести́ / дово́дити до кра́ю (до кінця́) див. дово́дити;

Дої́хати кінця́ див. доїжджа́ти;

(11) До перемо́жного кінця́ – до повної перемоги.

Адже це відомо кожному, Всім знана істина ця, Що треба до переможного Воювати кінця! (М. Рильський);

Вранці Віктор Колобко знав, що має робити. Він вирішив боротися до переможного кінця (В. Кожелянко);

Дохо́дити / дійти́ [до] кра́ю (кінця́) див. дохо́дити;

Зво́дити / звести́ (позво́дити) кінці́ [з кінця́ми] [доку́пи] див. зво́дити;

(12) З кінця́ в кіне́ць <�Від кінця́ до кінця́>, з дієсл.:

а) у різні боки.

Шатнулась-мотнулась [Оксана] із кінця в кінець, веде низку дівчат і приговорює: “Та чого ви будете сидіти по хатах?” (Г. Квітка-Основ'яненко);

З гір, із далеких лісів ринуть в долину вітри, шарпаються з кінця в кінець (П. Колесник);

б) повністю, весь; по всьому простору.

Він ще раз проходить його [двір] од кінця до кінця, самотній і безпомічний (М. Коцюбинський);

– Цей чолов'яга воював .. він всеньку Анголу пройшов з кінця в кінець! (Л. Кононович);

Знайти́ кіне́ць (моги́лу, ві́чний спочи́нок) див. знахо́дити;

(13) І кінці́ в во́ду:

а) не залишати ніяких слідів злочину, негідного вчинку і т. ін.

[Хома:] Отрута подіє не зразу – й кінці в воду! (М. Старицький);

– Давида й де-небудь підстерегти можна. А чи й просто в хаті [вбити] – завжди читає кінець стола проти вікна, – і кінці у воду. Хто? А ясно хто: в кого жінку одбив з ревнощів (А. Головко);

б) усе вирішено.

[Наталка:] Не довго з ним розв'язаться: не хочу, не піду [заміж], та й конці [кінці] в воду! (І. Котляревський);

– З шатра є потайник у балку, про котрий не знає ніхто. Можна вийти, вернути в табір другим боком, і – кінці в воду (Б. Лепкий);

(14) Кіне́ць сві́ту – за християнським віровченням – загибель усього живого на землі.

– Ото чули – отець Павло вичитував з Євангелія, що кінець світу скоро (В. Еллан-Блакитний);

Гуркіт котиться по річці такий, що, здається, настав кінець світу (Ю. Бедзик);

(15) Кінці́ [з кінця́ми] не схо́дяться / не зійшли́ся – важко справлятися з труднощами, нестатками, не вистачає коштів.

Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь, та якось не сходяться кінці (В. Стефаник);

– Комору в порядку передав? – Та трохи не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу завтра ж донесу (М. Стельмах);

(16) На яки́й кіне́ць – для чого, навіщо.

– Ах, я сама не знаю, на який кінець я люблю його! Чи любить то він мене? (Олена Пчілка);

(17) Не з того́ кінця́, зі сл. брати, починати і т. ін. – не так як слід, як потрібно.

[Дудар:] Не з того кінця береш. Не розумієш української культури. [Книш:] Я? Не розумію? [Дудар:] Ані в зуб (І. Микитенко);

– Ти думаєш, син Стадницького буде кращим від батька? Не з того кінця, хлопче, берешся, не з того. – З якого не берусь, а панові уже не жити (М. Стельмах);

Нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) див. нема́;

Не ма́ти ні кінця́ ні кра́ю (кінця́-кра́ю) див. ма́ти²;

(18) Ні кінця́ ні кра́ю чому – що-небудь безмежне, безконечне.

Людство... Людство... Яке слово широке! Ні кінця йому ні краю (І. Муратов);

Обходили болото кілька день, але не було йому ні кінця ні краю (П. Загребельний);

Він ловив їх [птахів] руками, вивільняв з волосся і відпускав, але прилітали нові й нові птахи, і не було їм ні кінця ні краю (Ю. Винничук);

Па́лиця (па́лка) з двома́ кінця́ми (на два кінці́) див. па́лиця;

Погуби́ти кінці́ (кіне́ць) див. погубля́ти;

Покла́сти (положи́ти) край (кіне́ць) див. покла́сти¹;

Поча́тком кінця́ става́ти / ста́ти див. става́ти;

Поча́ток і кіне́ць див. поча́ток¹;

Прихо́дить (настає́) / прийшо́в (наста́в) край (кіне́ць) див. край¹;

Раз-два́ (раз-ра́з) – [вже] і гото́во (і кіне́ць) див. раз¹;

Сверби́ть на кінці́ (на кі́нчику) язика́ див. свербі́ти;

Сме́ртний час (кіне́ць) <�Сме́ртна мить> див. час;

Хова́ти / схова́ти (захова́ти, похова́ти і т. ін.) кінці́ в во́ду див. хова́ти¹;

(19) Як (мов, ні́би і т. ін.) на кінці́ сві́ту (сві́та) – дуже далеко.

– На кого ж ти нас покидаєш? Та як і сам таку даль пройдеш? Се мов на кінці світа (Г. Квітка-Основ'яненко).

КІНЕ́ЦЬ², прийм., з род. в., розм.

Уживається при вказуванні на місцезнаходження предмета на краю іншого; край (див. край²).

Старий Сиваш слухав, похилившись кінець столу, про свою ганьбу від рідного сина (Б. Грінченко);

На одному кінці столу хапалися за рапіри, а в іншому пили здоров'я самодержця (Д. Білий).