кіннота
КІННО́ТА, и, ж., збірн.
Рід сухопутних військ, у якому для бойових дій та пересування використовували верхових коней; кавалерія.
– Тут, на Пиляві, такі болота, що нашій кінноті неможливо битись... (А. Кащенко);
Козацькі полки стрімливо вдарили на королівський табір, польська кіннота затримала козаків (Р. Іваничук);
Військо рухалось похідним маршем, попереду розвідка, далі козацька кіннота, за нею обози й піші загони (В. Чемерис);
Всі повискакували надвір і побачили, що лісництво оточила ворожа кіннота (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіннота — кінно́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кіннота — див. КАВАЛЕРІЯ. Словник синонімів Караванського
- кіннота — -и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіннота — КІННО́ТА, КАВАЛЕ́РІЯ, КОМО́ННИЦЯ заст. Колони партизанських загонів з обозом та кіннотою розтяглися на багато кілометрів (П. Воронько); Дійсну військову службу він служив у кавалерії (В. Кучер); Пан підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед комонниця ураз (переклад М. Рильського). Словник синонімів української мови
- кіннота — Кінно́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіннота — КІННО́ТА, и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія. [Хмельницький:] Дивись. Тут в лісі Тугай-Бей з ордою і наша кіннота (Корн., І, 1955, 242); В огненному блиску шабель летіла не раз на ворога червона кіннота (Цюпа, Україна.., 1960, 240). Словник української мови в 11 томах