1. Словник української мови в 11 томах

кіннота

КІННО́ТА, и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія.

[Хмельницький:] Дивись. Тут в лісі Тугай-Бей з ордою і наша кіннота (Корн., І, 1955, 242);

В огненному блиску шабель летіла не раз на ворога червона кіннота (Цюпа, Україна.., 1960, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіннота — кінно́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кіннота — див. КАВАЛЕРІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. кіннота — -и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіннота — КІННО́ТА, и, ж., збірн. Рід сухопутних військ, у якому для бойових дій та пересування використовували верхових коней; кавалерія. – Тут, на Пиляві, такі болота, що нашій кінноті неможливо битись... (А. Словник української мови у 20 томах
  5. кіннота — КІННО́ТА, КАВАЛЕ́РІЯ, КОМО́ННИЦЯ заст. Колони партизанських загонів з обозом та кіннотою розтяглися на багато кілометрів (П. Воронько); Дійсну військову службу він служив у кавалерії (В. Кучер); Пан підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед комонниця ураз (переклад М. Рильського). Словник синонімів української мови
  6. кіннота — Кінно́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)