кіннотний
КІННО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кінно́та.
Боженко стоїть серед поля, де тупіт кіннотний і мла (Мал., Звенигора, 1959, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіннотний — кінно́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- кіннотний — -а, -е. Прикм. до кіннота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіннотний — КІННО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кінно́та. За першим редутом козаки захопили другий, витиснувши звідти кіннотні й піхотні частини та захопивши артилерію (О. Апанович); Запоріжці .. навальною кіннотною атакою ударили з тилу (Р. Словник української мови у 20 томах