1. Словник української мови у 20 томах

кінотехніка

КІНОТЕ́ХНІКА, и, ж.

1. Галузь техніки, що розробляє засоби виробництва, розмноження та демонстрування кінофільмів.

Кінотехніка базується на досягненнях фототехніки, механіки, світлотехніки, електроніки тощо (з навч. літ.).

2. збірн. Технічне обладнання, технічні засоби для виробництва, розмноження і демонстрації кінофільмів.

Нагороду Гордона Соєра присуджують інженерам-винахідникам, які за допомогою новітніх технологічних розробок та вдосконалення кінотехніки зробили свій внесок у зміцнення авторитету світового кінематографа (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінотехніка — кіноте́хніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кінотехніка — -и, ж., збірн. Технічне обладнання і технічні засоби, пов'язані з виробництвом, розмноженням і показуванням кінофільмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінотехніка — кіноте́хніка (від кіно... і техніка) галузь техніки, пов’язана з виробництвом, розмноженням і демонструванням кінофільмів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кінотехніка — КІНОТЕ́ХНІКА, и, ж., збірн. Технічне обладнання, технічні засоби й прийоми, пов’язані з виробництвом, розмноженням і показуванням кінофільмів. В сучасній кінематографії дуже важливу роль відіграє кінотехніка (Наука.., 5, 1958, 14). Словник української мови в 11 томах