кінохроніка
КІНОХРО́НІКА, и, ж.
1. Жанр кіномистецтва, пов'язаний із відтворенням окремих подій і фактів суспільного життя засобами кіно.
Що добре – то це і велика, і свіжа завжди кінохроніка, де, разом із цікавими подіями, демонструють і природниче життя (Остап Вишня);
Чомусь згадався з недавньої кінохроніки про Антарктиду отой останній кадр, коли тракториста Івана Хмару разом з його трактором поглинає – на очах у всіх! – крижана безодня океану... (О. Гончар).
2. збірн. Фільми цього жанру.
З рушницею за плечима, в хвацько збитому набакир береті Бертон чомусь нагадав одного з тих гітлерівських молодчиків, яких не раз доводилося бачити в кадрах трофейної кінохроніки (М. Дашкієв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кінохроніка — кінохро́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кінохроніка — -и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кінохроніка — КІНОХРО́НІКА, и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя. Коли з’явився оператор кінохроніки, щоб увічнити це комсомольське весілля, веселощі перейшли всі межі (Собко, Граніт, 1937, 150). Словник української мови в 11 томах