кінохроніка
КІНОХРО́НІКА, и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя.
Коли з’явився оператор кінохроніки, щоб увічнити це комсомольське весілля, веселощі перейшли всі межі (Собко, Граніт, 1937, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кінохроніка — кінохро́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кінохроніка — -и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кінохроніка — КІНОХРО́НІКА, и, ж. 1. Жанр кіномистецтва, пов'язаний із відтворенням окремих подій і фактів суспільного життя засобами кіно. Що добре – то це і велика, і свіжа завжди кінохроніка, де, разом із цікавими подіями... Словник української мови у 20 томах