кінцевість

КІНЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. кінце́вий 2.

Час, що раніше символізував кінцевість людської історії, у період романтизму набирає нового аксіологічного звучання (з наук. літ.);

Визначаючи екзистенцію через її кінцевість, М. Гайдеггер тлумачить її як “тимчасовість”, реальна точка відліку якої – смерть (з наук. літ.);

Важливим моментом у процесі складання моделей витрачання ресурсів є врахування основних відмінностей між моделлю і дійсністю: кінцевість, спрощеність і наближеність моделі (з навч. літ.);

Щоб повністю зрозуміти себе, сформувати систему цінностей, окреслити життєві пріоритети, людина повинна дивитися в обличчя смерті, усвідомлюючи кінцевість свого існування на певному етапі космічного циклу (з публіц. літ.).