кінчений
КІ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кінчи́ти.
Думалось, щоб до жнив і пошабашити з війною .. Так і було б, цієї весни вся війна була б кінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (О. Гончар);
// кі́нчено, безос. пред.
– Але все ж кінчено – вирішено: цієї ж весни обов'язково виберу час, переговорю з Інною, виявлю ставлення її до мене, і тоді... (Є. Кротевич);
– Ну, слава Богу! Нарешті усе кінчено! (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кінчений — кі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- кінчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кінчити. || кінчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кінчений — (-а, -е) мол.; зневажл. Поганий, не вартий доброго слова (про людину). Я — кінчена літературознавка-феміністка (Н. Зборовська, На карнавалі мертвих поцілунків); — Я людина вже кінчена, розумієте, кінчена! (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
- кінчений — КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кінчи́ти; // кі́нчено, безос. присудк. сл. — Кінчено-вирішено, неодмінно він [перехідний прапор] буде тільки ваш,— сміється до дядька його вихованець — директор заводу Гордій Ясен (Крот., Сини.., 1948, 222). Словник української мови в 11 томах