1. Словник жарґонної лексики української мови

кінчений

(-а, -е) мол.; зневажл. Поганий, не вартий доброго слова (про людину). Я — кінчена літературознавка-феміністка (Н. Зборовська, На карнавалі мертвих поцілунків); — Я людина вже кінчена, розумієте, кінчена! (Ю. Покальчук, Те, що на споді).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінчений — кі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. кінчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кінчити. || кінчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінчений — КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кінчи́ти. Думалось, щоб до жнив і пошабашити з війною .. Так і було б, цієї весни вся війна була б кінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (О. Гончар); // кі́нчено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  4. кінчений — КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кінчи́ти; // кі́нчено, безос. присудк. сл. — Кінчено-вирішено, неодмінно він [перехідний прапор] буде тільки ваш,— сміється до дядька його вихованець — директор заводу Гордій Ясен (Крот., Сини.., 1948, 222). Словник української мови в 11 томах