кіпа
КІ́ПА, и, ж.
Традиційний чоловічий головний убір правовірних юдеїв.
– У мене мокра голова. – Я позичу тобі кіпу, – каже Ройтман, і вони всі сміються (Ю. Андрухович);
Ортодоксальні євреї одягають кіпу завжди, консерватори – тільки в синагозі й під час їжі (з наук.-попул. літ.);
Носіння кіпи є звичаєм, але не законом: ніде в святих книгах євреям не пропонується обов'язково покривати голову (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіпа — Стіс, стос, стосик, пака, пачка, купа, купка, купочка Словник чужослів Павло Штепа