кіпер

КІ́ПЕР, а, ч., розм.

Те саме, що ворота́р 2; голкіпер.

Пробити кіпера донецького “Металурга” так і не вдалося (із журн.);

Хуммельс не влучає по м'ячу, але Паласіо, перекидаючи кіпера, промазує по порожніх воротах! (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіпер — кі́пер іменник чоловічого роду, істота воротар — у спортивних іграх Орфографічний словник української мови