кіпер
КІ́ПЕР, а, ч., розм.
Те саме, що ворота́р 2; голкіпер.
Пробити кіпера донецького “Металурга” так і не вдалося (із журн.);
Хуммельс не влучає по м'ячу, але Паласіо, перекидаючи кіпера, промазує по порожніх воротах! (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіпер — кі́пер іменник чоловічого роду, істота воротар — у спортивних іграх Орфографічний словник української мови