1. Словник української мови у 20 томах

кіпець

КІПЕ́ЦЬ, пця́, ч., діал.

Горбок.

Зійшов [Петрій] з дороги і певним кроком подався до невеличкого кіпця, зарослого терням (І. Франко);

Якби частину урожаю Куликовці не заховали в сусідів або не закопали в кіпці, то їх чекав би голод у чотирьох стінах (з публіц. літ.);

* У порівн. Ось на подільськім полі бурячник: Немов окопи, кіпці та кагати (Д. Павличко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіпець — кіпе́ць іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. кіпець — -пця, ч., діал. Горбок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кіпець — ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є. Словник синонімів української мови
  4. кіпець — КІПЕ́ЦЬ, пця́, ч., діал. Горбок. Зійшов [Петрій] з дороги і певним кроком подався до невеличкого кіпця, зарослого терням (Фр., V, 1951, 25). Словник української мови в 11 томах