кіптюжити

КІПТЮ́ЖИТИ, жить, недок., розм.

Укривати що-небудь кіптявою, сажею.

На колгоспному дворі він знайшов того попелу цілі купи. Вітер кіптюжив і дмухався ним. Конюшня, корівники – все спалено (Григорій Тютюнник);

Паша засвітила лампу і, поставивши на край столу біля хворої, прикрутила ґніт, щоб полум'я не кіптюжило (М. Циба).