кір

КІР¹, ко́ру, ч., мед.

Інфекційна вірусна хвороба, з характерно вираженою інтоксикацією, катаральними явищами з боку дихальних шляхів, кон'юнктивітом, появою своєрідних плям на слизовій оболонці щік і папульозно-плямистим висипом на шкірі.

Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передався і до Вашої дітвори (Панас Мирний);

Кір – одне з найбільш поширених дитячих захворювань, яке майже кожна людина переносить у ранньому дитячому віці (з наук. літ.);

Повідомлення про хвороби, що нагадують кір, зустрічаються з VI ст. до н. е. (з наук.-попул. літ.).

КІР², ко́ру, ч., геол.

Гірська порода – природна суміш загуслої нафти або асфальту з піщаними або глинистими породами.

Залежно від складу й глибини вивітрювання нафти колір кору змінюється від темно-коричневого до чорного (з наук. літ.);

Кір просочує проникні пласти, утворює покривала біля нафтових виходів і “капелюхи”, пов'язані з грязьовими сальзами й грязьовими вулканами (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кір — кір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
кір — Кір. Чорне сукно (на знак жалоби). Всередині костела оо. Капуцинів, оббитого зовсім кіром, ждали на обряд похоронний Женщини Найв[ищого] Дому цісарского, спеціяльні посли, тайні радники, міністри (Б., 1895, 7, 2) // пол. kir — 1) чорне сукно (на знак жалоби); 2) жалоба. Українська літературна мова на Буковині
кір — Кир — brea, kir — Kir, Kir-Ablagerungen — назва групи природних бітумів (мальти, асфальти, асфальтити), що утворюються в результаті вивітрювання в зоні виходів легких метанових і нафтенових нафт. Гірничий енциклопедичний словник
кір — кору, ч., мед. Дитяча заразна хвороба, що супроводиться висипом, запаленням дихальних шляхів, слизової оболонки очей, ротової порожнини та гарячкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
кір — У, ч. 1. Алкогольні напої. Вони мені тиждень тому за хороший кір із закуссю допомогли притарабанити це добро на Діминій старенькій «копійці» під хату (А. Дністровий). 2. Пиятика. Де бригада посинілих від кіру прибиральників має свою безвідмовну «каптьорку» (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
кір — (-у) ч. крим., мол. 1. Пиятика, вечірка із спиртним. Способів кіру є стільки приблизно / скільки способів пограбування <...> (В. Неборак, Розмова зі слугою). БСРЖ, 255; ЯБМ, 1, 426. 2. Спиртне, алкогольні напої. <... Словник жарґонної лексики української мови
кір — Чорна траурна тканина; в кірі в траурі, в труні Словник застарілих та маловживаних слів
кір — Гостра вірусна інфекційна хвороба; поширюється повітряно-крапельним шляхом; симптоми: катаральне запалення слизових оболонок дихальних шляхів, гарячка, висипка; переважно хворіють діти; профілактичні щеплення. Універсальний словник-енциклопедія
Кір — Кір, Кі́ра, -рові (перськ. цар) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кір — КІР, ко́ру, ч. Дитяча заразна хвороба, що супроводиться висипом, запаленням дихальних шляхів, слизової оболонки очей, ротової порожнини та гарячкою. Словник української мови в 11 томах
кір — Кір, -ко́ру м. Корь. А піднялася на ноги — кір, гвіздочки та кигили, страшні заливні кашлі підкошували дитячі сили. Мир. Словник української мови Грінченка