кіть
КІТЬ, КІТЬ-КІ́ТЬ, виг., дит.
Уживається в знач. присудка за знач. коти́тися¹.
“...Побачать то боги і люде, Що з сватання добра не буде, Всіх, всіх в шматочки потрощу”. І перекинулась [Тезіфона] клубочком. Кіть-кіть з Олімпа [Олімпу], як стріла... (І. Котляревський);
Марина .. підносить ту іграшку до очей малого, повертає перед ним на всі боки або покотить по долівці. – Кіть-кіть! – забавляє (Панас Мирний);
Летять пташечки: хвіть-хвіть! хвіть-хвіть! Мені сльозоньки кіть-кіть, кіть-кіть! (І. Франко);
І знов щось гаряче по щоці – кіть-кіть... (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіть — кіть вигук незмінювана словникова одиниця дит. Орфографічний словник української мови
- кіть — КІТЬ, КІТЬ-КІ́ТЬ, виг., дит. Уживається в знач. присудка за знач. котити́ся. Марина.. підносить ту іграшку до очей малого, повертає перед ним на всі боки або покотить по долівці.— Кіть-кіть! — забавляє (Мирний, IV, 1955, 232); І знов щось гаряче по щоці — кіть-кіть… (Гр., І, 1963, 275). Словник української мови в 11 томах