кітчевий
КІ́ТЧЕВИЙ, КІ́ЧЕВИЙ, а, е.
Прикм. до кітч, кіч.
Поль Дюваль у 1870-х, переїхавши з провінційного Фекана до Парижа, майже відразу став кітчевою й одіозною особою (з публіц. літ.);
Уособленням кітчевого поєднання давнього й не такого далекого минулого є центральна площа міста, відремонтована кілька років тому (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me