лаборант

ЛАБОРА́НТ, а, ч.

1. Науково-технічний працівник лабораторії, наукового чи навчального закладу.

Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Н. Рибак);

Вона [Марія] й вийшла заміж за хлопця з останнього курсу, якого залишали лаборантом на кафедрі урології (Ю. Мушкетик);

Робота лаборанта хімічного аналізу досить складна і трудомістка, але разом з тим дуже важлива і цікава (з навч. літ.);

// Медичний лаборант.

Випускник отримує кваліфікацію молодшого спеціаліста “Лаборант медичний ” і має право обіймати посаду лаборанта медичного лабораторій всіх типів (з мови документів);

Лаборант повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках (із журн.).

2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять.

Він тепер дуже занятий [зайнятий], вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Леся Українка);

Лаборант готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій у навчальних закладах (із журн.);

Майстер-клас проводили вчитель інформатики та лаборант (з газ.).