1. Словник української мови в 11 томах

лаборант

ЛАБОРА́НТ, а, ч.

1. Науково-допоміжний працівник лабораторії, наукового закладу.

Лабораторія безлюдна. По-одному, по-двоє кінчали свої частки роботи лаборанти (Ю. Янов., II, 1958, 118);

Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Рибак, Час.., 1960, 100).

2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять.

Він тепер дуже занятий, вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Л. Укр., V, 1956, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаборант — лабора́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лаборант — -а, ч. 1》 Науковий або технічний співпрацівник лабораторії, наукового закладу. 2》 Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять у навчальних закладах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лаборант — ЛАБОРА́НТ, а, ч. 1. Науково-технічний працівник лабораторії, наукового чи навчального закладу. Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. лаборант — лабора́нт [від лат. laborans (laborantis) – працюючий] 1. Науковий або технічний співробітник лабораторії. 2. Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій в навчальних закладах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. лаборант — рос. лаборант (від латин. ІаЬогапа (ІаЬогапїіз) — працюючий) — 1. Науковий або технічний співробітник лабораторії. 2. Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій у навчальних закладах. Eкономічна енциклопедія