1. Словник української мови у 20 томах

лаборантка

ЛАБОРА́НТКА, и, ж.

Жін. до лабора́нт.

Була така сусідка, лаборанткою працювала у нас на заводі (О. Гончар);

Нарешті я знайшов собі добру помічницю в лабораторній роботі і добився зарахування її лаборанткою (Н. Забіла);

Мама візьме мене до себе лаборанткою (Г. Усач);

Зверху у вікні третього поверху сміялися дівчата – лаборантки суміжної лабораторії (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаборантка — лабора́нтка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лаборантка — -и. Жін. до лаборант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лаборантка — ЛАБОРА́НТКА, и, ж. Жін. до лабора́нт. Якщо лаборанткам задачу дано — Звіряти на схожість артільне зерно І вже бригадир оглядає лани,— Для нас це — найперша ознака весни! (С. Ол., Вибр., 1959, 29); Була така сусідка, лаборанткою працювала у нас на заводі (Гончар, III, 1959, 30). Словник української мови в 11 томах