1. Словник української мови у 20 томах

лавровий

ЛА́ВРО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до лавр 1.

В прекраснім лавровім гаю він [цар] побачив два трони (Остап Вишня);

Відвівши очі од вікон, Нерчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Н. Рибак);

В Греції лавровими листками прикрашали домівку, щоб освіжити приміщення (з наук.-попул. літ.);

// Власт. лавру.

Вітер від скель несе лавровий дух юшки й розпеченого каміння, і рве на колінах обгортку букета (Є. Пашковський);

// Зробл. з гілок, листя лавра.

Люда знайшла на Марковому камбузі чай морквяний, шипшиновий, трояндовий і навіть лавровий (М. Трублаїні);

А на даху, в компанії жінок-слюсарів, стоїть чавунний робітник, котрий возніс над головою карбюраторний вінок, немов лавровий фільтр (Любко Дереш);

// Вигот. з лавру.

На основі ефірної лаврової олії готують різні мазі, креми, мило з антибактеріальними властивостями (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. ім. ла́вро́ві, вих, мн. Родина південних вічнозелених рослин, до яких належать лавр, камфорове дерево і т. ін.

Лавр благородний є одним з представників родини лаврових, чисельність яких становить понад тисячу видів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавровий — ла́вро́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лавровий — ЛАВРОВИЙ – ЛАВРСЬКИЙ Лавровий. Який стосується лавра, властивий лавру: лаврові кущі, лавровий вінок, лавровий лист. Лаврський. Який стосується лаври (монастиря): лаврська дзвіниця, лаврська бібліотека. Літературне слововживання
  3. лавровий — -а, -е. 1》 Прикм. до лавр 1). || Власт. лавру. Лаврові пахощі. || Зробл. з гілок, листя лавра. Лавровий лист. Лавровий вінок (вінець) — вінок із листя та гілок лавра як символ перемоги, тріумфу тощо. 2》 у знач. ім. лаврові, -вих, мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лавровий — ла́вро́вий віно́к. Слава, почесті. Тяжко ж йому (Шевченкові) на чужині І в вінку лавровім... (Пісні та романси..); (Убийбатько:) Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І. Фразеологічний словник української мови
  5. лавровий — Лавро́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лавровий — ЛАВРО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до лавр 1. Відвівши очі од вікон, Нерчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Рибак, Час.., 1960, 11); В прекраснім лавровім гаю він [цар] побачив два трони (Вишня, І, 1956, 197); // Власт. лавру. Словник української мови в 11 томах
  7. лавровий — Лавровий, -а, -е Лавровый. Желех. Словник української мови Грінченка