лавірат

ЛАВІРА́Т, у, ч.

Тип родинних стосунків, відомий в Давньому Єгипті, коли мати правлячого фараона могла бути його ж дружиною.

Інститут лавірату призводив до виродження: класичний зразок цього явища – фараон Тутанхамон, котрий помер у молодому віці з ознаками повної деградації (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me