лавірат
ЛАВІРА́Т, у, ч.
Тип родинних стосунків, відомий в Давньому Єгипті, коли мати правлячого фараона могла бути його ж дружиною.
Інститут лавірату призводив до виродження: класичний зразок цього явища – фараон Тутанхамон, котрий помер у молодому віці з ознаками повної деградації (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me