лавірування

ЛАВІ́РУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. лаві́рувати 1.

У “Лоції Чорного і Азовського морів” 1892 року проходження Ожарської коси описувалося так: “Від траверза балки Котельної, на північ вздовж мілини Ожарської коси при лавіруванні треба повертати щоразу, коли Богданівська башта припадатиме на середину русла Мозирської балки” (із журн.);

У птахів типу хордових виникли пристосування до швидкого злету і точної посадки на гілках, лавірування між деревами: короткі й тупі крила, довгий хвіст (з навч. літ.).

2. перен. Дія за знач. лаві́рувати 2.

Із 1665 р. політику лавірування Українського гетьманату між іноземними монархами відновлює один із найвидатніших представників тогочасної козацької еліти Петро Дорошенко (з навч. літ.);

Призупинення асоціації з ЄС – це продовження давньої української політики лавірування між Сходом і Заходом (із журн.);

Більшість співробітників швидко опановують наукою лавірування, підлаштовуються під характер боса і намагаються просто не потрапляти під гарячу руку (з газ.);

Існує безліч моментів для лавірування, щоб поєднувати приємне з корисним (з газ.).