лавірувати

ЛАВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Про судно: йти зі змінами курсу, маневруючи ними так, щоб оминати перешкоди, іти проти вітру, надаючи курсові вигляду ламаної лінії.

Шість діб довелося лавірувати [суднам] проти зустрічного вітру, поки обійшли острів з півночі (з наук.-попул. літ.);

Вони [шхуни] довго сновигають у гавані, як нічні птахи, лавірують, хитрять із вітром (Ю. Яновський);

Старий мугикає собі, .. вправно лавірує між гондолами, попід мостами, то посередині каналу... (О. Іваненко);

// Плисти, часто змінюючи курс, щоб не наштовхнутися на мілину, крижину і т. ін.

“Колумб”.. зменшив ходу і, лавіруючи між шхунами, .. став швартуватися до причалу (М. Трублаїні);

// Часто змінюючи напрям руху, обминати перешкоди.

Лавірували то вправо, то вліво, .. обминаючи небезпечні місця, де їм ставати до бою було би ризиковано (І. Багряний);

Сонна Чернігівщина, – з гіркою усмішкою подумав він і почав лавірувати між головами, клунками, старими дірявими чобітьми й новими личаками (Л. Смілянський).

2. перен. Виявляти спритність, виходячи зі скрутного становища, пристосовуючись до певних обставин, уміло уникати конфліктів.

Наприкінці ХІХ ст. французькій дипломатії доводилось постійно лавірувати між Великобританією і Росією з метою зберегти з обома державами добрі відносини (з наук. літ.);

Щоб піднятися вище, треба було .. вміти лавірувати у позакулісних іграх, міняти свої погляди відповідно до ситуації (з газ.).